Приветствую Вас Гость | RSS
Регистрация | Вход

Темы для Юкоз

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » ФОРУМ » Творча майстерня учнів » Образи Матері й України в творчості українських письменників
Образи Матері й України в творчості українських письменників
bytyzДата: Субота, 11.04.2015, 21:30 | Повідомлення # 1
Адміністратор
Група: Администраторы
Повідомлень: 6
Репутація: 10000
Статус: Offline
Удосконалення вміння аналізувати тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, досліджувати проблематику творів, узагальнювати
і синтезувати здобуті факти.
 
shadrinasofijaДата: Субота, 11.04.2015, 22:35 | Повідомлення # 2
Рядовой
Група: Наукове товариство "ЕРУДИТ"
Повідомлень: 1
Репутація: 3
Статус: Offline
«ТЕМА МАТЕРИНСТВА У ТВОРЧОСТІ БОРИСА ОЛІЙНИКА”

Звернення Бориса Олійника до сучасних учнів, які читатимуть його твори:
«Не збираюся когось учити. Хочу лише молодшим нагадати древнє як світ: хто зрадив чи відступився один раз, той зрадить і вдруге, і втретє... і далі, за текстом Святого Писання. Але то вже – особиста справа кожного. І – право вибору. Оскільки – “ у всякого своя доля і свій шлях широкий”.»
З повагою  Борис Олійник.

Однією із провідних тем творчості Б. Олійника є тема жінки-матері, як символу всього доброго і чесного на землі. Такими є вірші та поеми "Мати сіяла сон", "Мати", "Пісня про матір", "Заклинання вогню". Поезії про матір склали окрему книгу "Сива ластівка" (1979). Тема любові до матері, непоправного болю утрати, вірності її світлої пам'яті звучить у циклі віршів "Сиве сонце моє" (1978). У дев'яти невеликих віршах постає ліричний образ трудівниці, відданої чесній хліборобській праці, людини, для якої віками утверджені принципи народної моралі були непорушним законом. Від неї і син успадкував її важкий життєвий урок, який тепер має "учити довіку". Глибокі асоціації народжує афористичний вислів: "Умирають матері, та не вмре ніколи Мати".
Цикл "Сиве сонце моє" Борис Олійник присвятив пам'яті своєї матері
З рядків поезії, які складають цикл, поволі постає образ простої селянської жінки. У роки війни вона була ще молодою: "Вже - солдатка. Іще - не вдова". Закінчилася війна, відсвяткували День Перемоги. Повернулися з фронтів ті, кому судилося повернутися. А до неї замість чоловіка прийшла похоронка. А далі - доля вдови-солдатки. Жила вона, "як усі", жила життям усього народу, розділяючи з усіма всі радощі і труднощі. Жити, "як усі", - це, за Борисом Олійником, жити за законами народної моралі, в якій завжди на першому місці стоять поняття Совість, Доброта, Робота. Сина мати ніколи не повчала, а виховувала власним прикладом. Мати для ліричного героя - носій простих й одночасно вічних моральних істин. "Трудний урок" життя матері йому, сину, "учити безсонно довіку". Чи була мати щасливою, замислюється син? І приходить до висновку: мабуть-таки, була. Бо поруч із нею завжди були люди, була робота, завдяки якій все довкола цвіло, чепурилось село, колосилися ниви й молоділа земля. Та найголовніший урок, який син засвоїв від матері, - це повага до свого народу, розуміння його, бо вона сама "була від коріння до крони - народом".
Вірші Б. Олійника, покладені на музику.
Деякі поезії Б. Олійника, покладені на музику, стали популярними піснями: "Мелодія", "Мати сіяла сон", "Пісня про матір".
Прикріплення: 9732266.pptx(185Kb) · 4129385.jpg(46Kb)


Повідомлення відредагував shadrinasofija - Субота, 11.04.2015, 23:06
 
vorojbit2016Дата: Субота, 11.04.2015, 23:43 | Повідомлення # 3
Рядовой
Група: Наукове товариство "ЕРУДИТ"
Повідомлень: 1
Репутація: 3
Статус: Offline

Образ матері в поезії А. Малишка

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
«Пісня про рушник» - це пісня про матір. Образ матері – один із центральних у творчості Малишка. Передусім це образ конкретної людини, рідної матері поета, високоталановитої людини, що знала безліч пісень, чудово їх виконувала і передавала своєму синові ці пісенні скарби.
У цій пісні поет у зворушливих і ніжних словах глибоко поетично оспівав красу й силу материнської любові і вірності, а композитор знайшов відповідні музичні засоби розкриття цієї глибоко людської, вічно поетичної теми.
Тема матері – одна з наскрізних у творчості А.Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов’язане з образом матері. Бо з раннього дитинства узяв у серце образ рідної матінки, Ївги Базилихи, яка навчила його добра краси, любові до людей.
Ївга Базилиха
Бувало мати, ївга Базилиха —
До неї й досі спогадом лечу, —
В зимовий вечір заспіває стиха
і доведе малого до плачу.
Сама розкриє душу материнську,
І щиру пісню переллє сама,
іпєремріе, погойда\ колиску.
І до вервечок руки підійма. .
Любов до рідної неньки була воістину найголовнішим джерелом творчості поета; вона щоразу повертала йому натхнення і нагадувала, в ім'я чого він працює, вона була і сенсом його схвильованості, і суттю його мислення. Розмова з матір'ю, не вголос, але всюди, де випадають поетові хвилини творчої самоти,— одна з форм життя Малишкової душі. Окрім прямого значення, образ матері може виступати в його творах у ролі символу рідної землі чи Батьківщини в цілому
Чому ж очі «засмучені»?
Дійсно, життя прожити – не поле перейти. І для матері найстрашніше горе – це втрата дитини. І навіть розлука з нею на деякий час – це біль материнського серця, рана материнської душі. Тому мати, виряжаючи в далеку дорогу дитину, дарує їй «на щастя, на долю» рушник – материнське благословення й оберіг; пам’ять про тепло отчого дому, святість малої і великої батьківщини, настанова ніколи не забувати, хто вона, якого роду-племені.
«Незрадлива материнська ласкава усмішка і засмучені очі хороші, блакитні»
У матері поета були блакитні очі. Але народ сприймає цю пісню, як пісню про Матір, як символ материнської любові, тому можна почути, як у народі співають не «блакитні», а «ласкаві очі». Образ матері в цій поезії є узагальненим образом.
Як бачимо, образ матері у А.Малишка зливається з образом Вітчизни, яка відвела доріг йому немало, «хліб дала і пісню солов׳я», яка є доброю, щедрою матір’ю для тих. Хто її любить, хто трудиться на ній.
Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушнику були високою ознакою гостинності українського народу. Кожному,хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов׳янську святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто виявив її. Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією і в наш час. Він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до рідних. Він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Хай цей символ завжди буде у нашій хаті як ознака любові й незрадливості.
35 мов Світу..
вірш А. Малишка «Рідна мати моя» («Пісня про рушник»), яка, окрилена чарівними мелодіями П. Майбороди, набула великої популярності, стала народною піснею. І хоча пісня перекладена тридцятьма п'ятьма мовами світу, найкраще вона звучить саме українською, бо її образність тримається на вишитому рушникові, нашому оберегові, з яким в українців пов'язано все — від народження до останнього шляху: на рушникові подавали найдорожчому гостеві хліб-сіль, ним перев'язували руки молодих під час вінчання, рушниками покривали найдорожче для укрзїнця-християнина — ікони, рушники використовувались і в процесі обряду поховання людини, і, зрештою, вирушаючи в дорогу, людина неодмінно мала з собою рушник, який був не просто шматком тканини, що прикривав, наприклад, хліб, а справжнім оберегом, талісманом, що, на думку наших предків і оберігав, і захищав, і приносив щастя. До того ж, прямокутна форма рушника сама символізувала дорогу, зокрема життєву дорогу людини. А вишиті, здебільшого червоними і чорними нитками, візерунки означали переплетені в людському житті радісні й сумні моменти: «і дитинство, й розлука, і вірна любов». (Андрій Сзмійлович вірив у те, що в буремні роки війни він вижив після важкого поранення тільки завдяки вишитому рушникові, з яким мати провела його на фронт). «Пісня про рушник» сприймається як монолог сина, який знаходить кайніжніші слова, щоб подякувати любій матусі за її турботу, вірну любов і ласку.

Додано (11.04.2015, 23:43)
---------------------------------------------
Це презентація "Образ матері у творчості А. Малишка"
Прикріплення: ____.pptx(260Kb) · 4715714.jpg(62Kb)


Повідомлення відредагував vorojbit2016 - Субота, 11.04.2015, 23:47
 
iudinaviktorya2016Дата: Неділя, 12.04.2015, 00:14 | Повідомлення # 4
Рядовой
Група: Наукове товариство "ЕРУДИТ"
Повідомлень: 1
Репутація: 3
Статус: Offline


Образ матері-жінки в творах Т. Г. Шевченка.
 
  Перша половина ХIХ столiття. Росiя – пiд чоботом самодержавства, у ярмi стогнуть люди. Крiпака можна продати, помiняти на собаку, до   смертi засiкти рiзками за найменшу провину, забрати у солдати. Та найбiльш трагiчна доля жiнки-селянки, особливо – матерi-крiпачки. Через усю творчість Тараса Григоровича червоною ниткою пролягла любов до України та її багатостраждального народу. Та однією з центральних тем його поетичних і художніх творів є тема трагічної долі жінки — сестри, матері — у тогочасному суспільстві. Доля жінки у кріпосницькому суспільстві була просто нестерпною, і Шевченко був одним із перших, хто зібрав воєдино всі страждання закріпачених жінок і вголос заговорив про них, виступив на захист жіночих прав. Навіть назви творів, присвячених жінкам, — «Сова», «Наймичка», «Відьма», «Слепая» — свідчать про не веселе, трагічне їх життя.  Образ матерi у творах  Шевченка - це образ жiнки-страдницi, жiнки, яка не мала змоги бути разом iз дитиною, бо  була крiпачкою й повнiстю залежала вiд наказiв пана. Жiнка за часiв Шевченка  була безправною людиною, яка зазнала гнiту як крiпачка i знущань у родинi.“Катерина”Одним із кращих творів Шевченка, присвячених жіночій долі, можна вважати поему «Катерина». У поемі відтворено одну з характерних проблем тогочасного суспільства — долю збезчещеної дівчини. Уже з перших рядків поет звертається до дівчат: «Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями…» Далі Шевченко розповідає про  трагічну долю дівчини-покритки, майбутньої матері. . Бідолашна ладна навіть пожертвувати власним життям,               аби врятувати дитину від ганьби.“Наймичка”Самопожертва — це риса, яка притаманна багатьом жінкам-матерям у творчості Кобзаря. Згадаймо хоча б поему «Наймичка». Ганна, мати-одиначка, розуміючи, що. з нею син буде приречений на злиденне життя, сповнене приниження й страждань, вирішує підкинути його бездітним літнім людям, а сама наймається до них служницею, аби хоч так бути ближчою до сина, нехай навіть не маючи права назвати його власною дитиною й не чути від нього найсо-лодшого слова — «мамо». Жіночі образи, жіночі долі яскраво зображені не тільки в поемах. Вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала…») розповідає всього лише про один день із життя жінки-матері: кріпачка з немовлям на руках змушена ходити працювати на панське поле, намагаючись хоч трошки часу приділити дитині. Уві сні стомлена мати бачить свого сина дорослим, щасливим; бачить у своїх снах-мріях, що син працює не на панському лані, а на власному полі. Та дійсність не залишає місця мріям, і мати-кріпачка знову повертається до своєї тяжкої праці Образ Богородиці з поеми «Марія» постає верхівкою втілення жінки в радощах та горі материнства. У  творі Тарас Шевченко уникає зображення суто містичних сюжетів, замінюючи їх реалістичними подіями. На думку поета, саме мати — головна вихователька й учителька добра й любові до людей — це її життєве покликання. Так зображено Марію — ідеальну, але стражденну матір, через те, що вона — покритка, яку Йосип, по-батьківськи люблячи, урятував від побиття камінням, одружившись із нею. Безталанну долю украïнськоï матерi-крiпачки поет  пiдносить до найвищих  висот, вiн схиляється перед ïï образом, як людство схиляється в поклонi  перед образом Матерi Божоï. Для Т. Шевченка жiнка-матiр  - це уособлення i Пречистоï Дiви Марiï, i матерi-Украïни. Це  узагальнюючий образ усiх матерiв. Т. Шевченко вiдштовхувався вiд iдеалiв, вiд  Бiблiï, бо Марiя  - символ глибокого й прекрасного материнства, перед чим поет благовiв усе  життя. Отже, показавши страждання безправної, хоч i прекрасної жiнки-матерi, поет нiби кличе: “Давайте ж щось зробимо, щоб не каралася так гiрко людина, мати, вiд якої – все найпрекраснiше на землi! Порвiмо кайдани!” I тодi:Врага не буде супостата,А буде син, i буде мати,I будуть люди на землiДякую за увагу!
Прикріплення: _-___.pptx(435Kb) · 4891624.jpg(69Kb)
 
Форум » ФОРУМ » Творча майстерня учнів » Образи Матері й України в творчості українських письменників
Сторінка 1 з 11
Пошук: